?

Log in

тайський масаж

ТАЙСЬКИЙ МАСАЖ У КИЄВІ ТА ВІННИЦІ!!!

сеанси тайського масажу.

майстер масажу:  Олександр Романенко - Магістр природничих наук Свідомості та Трансперсональ­ної Психології (Ліверпульський Університет Джона Мурса, Великобританія), Магістр  філософії (Києво-Могилянська Академія), сертифікат програми релігієзнавства (Києво-Могилянська Академія); сертифікований спеціаліст з тайського традиційного лікуваль­ного масажу від Європейської Асоціації Тайського Нуад Борану (масажу), Швейцарія, та з традиційного тайського йога-масажу від школи Саншайн, Тайланд; основні наукові інтер­еси: психологічний та психотерапевтичний аспекти йоги та медитації; вивчав йогу тайсь­ких аскетів (рю сі дат тон) в Тайланді, та різні стилі індійської йоги в Індії, має бага­торічний досвід в йозі та медитації, аюрведичному масажі, проходив практику в ор­ганізаціях у сфері психічного здоров’я у Великобританії.

ціна договірна (залежно від ступеню складності Вашого запиту). обговорюється особисто з майстром.

контактні номери телефону: 093-952-49-22, 067-419-46-69 (Дар'я)
емейл: pomizh.hmar@gmail.com

щастя є!!!

В неділю я вкотре відчула, що щастя - у звичайній буденній діяльності, у простих людях, у посмішках, у тому, що даруєш щось хороше іншим...
Якимось дивом (із галузі про полювання на лося) так стаЛОСЯ,  що я потрапила на фотосесію до прекрасної жінки, талановитого фотографа, веселого співрозмовника і мудрого наставника Наталі Радуги. Раніше я просто-таки мріяла про подібного фотографа. А тепер доля привела мене до Наталі сама. Чи то її до мене:))
Вона справді райдужна! Скільки емоцій, скільки виразів обличчя, скільки граней у її особистості... Людина - веселка!! Просто диво!
І мої фотографії вийшли такі ж райдужні.

Ось тут частинка нашої роботи:  http://raduga-nata.livejournal.com/5837.html
Вчора у нас був еріксонівський гіпноз... Не можу сказати, що тренінг був першокласний, але багато що для себе зрозуміла. Перш за все, усвідомила свою найвигіднішу стратегію досягнення мети. Це, звісно, модель принцеси :) Обидві ситуації, що я пригадала в трансі, були саме про це.  І ще вкотре впевнилась вже ввечері, що я істероїдно-демонстративного типу особистість. І найцікавіше, що це мене ні краплі не засмутило :))) Скоріше навпаки, я заспокоїлась і змирилась. Ну така я, ну і що? :)) І ще дещо прояснила для себе у своїх комунікативних навичках. Виявляється, спеціально триндіти про ні про що, та ще й не маючи уявлення про ту тему - надзвичайно складно. Хоча зазвичай у мене це виходило. Але ненавмисне. А спеціально - ніяк щось. Треба вчитись :))
І ще вкотре підтвердила свою думку про те, що нам треба щось робити із прибутками. А то об"єм витрачених зусиль не співпадає з отриманим результатом... Вийшли точно в нуль... Гривня в гривню... Будем думати :))

Mar. 26th, 2010



сьогодні Денис додав фотки з майстер-класу "Фотограф-модель", нахлинули спогади, як це все було... аж настрій піднявся!! як чудово все-таки знайомитися з новими людьми, отримувати масу задоволення від заняття улюбленою справою... життя прекрасне!!!!)))))
Как известно, мечты имеют свойство исполняться. Главное сильно захотеть и делать что-то для осуществления своей мечты!
Наш клуб подарит вам возможность узнать о способах, как достигать своих целей, как стать тем, кем мечтаешь быть, и научится управлять своей жизнью!

Приглашаем тренеров, работающих в разных психологических парадигмах, проводить свои мастер-классы, презентации и тренинги в нашем клубе.

Контакты: 093-952-49-22, 067-419-46-69 (Дарья), 093-797-32-37 (Павел)
http://vkontakte.ru/club15188073?f=1

http://vinindigo.at.ua/

Наші зустрічі:
- креативне мислення, йога (7 березня) http://vkontakte.ru/events.php?act=s&gid=15988132
- піскова терапія, казкотерапія (14 березня)  http://vkontakte.ru/events.php?act=s&gid=16102999
- танцювально-рухова терапія, арт-терапія (20 березня)  http://vkontakte.ru/events.php?act=s&gid=16231146
- еріксонівський гіпноз (27 березня) http://vkontakte.ru/events.php?act=s&gid=16297743

Day is DONE

Day is DONE

1
До самой Thule---земли и проливы,
Моря, леса--- ночь скрыла всё вокруг,
В ней рыщут двое --Leeloo-Koroliva
И Deimos Nicta, самый лучший друг.

2
В бездонности черной колодцев
Лианы и line"ы сплелись...
С отвагою первопроходцев,
С огнистою хитростью Лис

Зазубренной нежностью Рака,
Игольчатым взором Змеи
Узорчатой вязью по мраку
Когтистые лапы твои
Галактик и звезд ожерелье
Нанижут, кружась, в забытьи...

Дмитрий Вилков.
10-денний курс «Гармонія душі і тіла (йога – танець – медитація)»

19-28 серпня 2010 року
- мальовничі Карпати! Унікальна можливість відпочити з користю для тіла і душі!

Головна мета курсу - гармонізація енергій в організмі, збалансування емоцій і тенденцій розуму, розвиток сили і гнучкості душі і тіла, проявлення творчості та само¬розкриття.

Програма курсу:
1) йога – поєднання стилів аштанга- та раджа-йоги, а також йоги Айенгара; наго¬лос на лікувальних аспектах йоги та релаксації (попереднього досвіду в йозі не вимагаєт¬ься);
2) тайський масаж – вивчення елементів тайського лікувального масажу покращить розуміння потреб власного тіла та тіла іншої людини; навички, які зроблять спілкування з іншими приємнішим для вас і для інших;
3) медитація, Віпассана – практики зосередження та розфокусації розуму;
4) психологічні тренінги – гармонізація душевного стану, регуляція емоцій, нала¬годження комунікації, саморозуміння, саморозкриття, саморозвиток, навички нестандарт¬них рішень, креативу та інтуїції, - із застосуванням арт-терапії, танцювально-рухової те¬рапії, елементів психодрами, драматичної імпровізації, розстановок по Б.Хелінгеру, емо¬тивної терапії, тренінгу особистісного росту, групи терапевтичного впливу, казкотерапії тощо;
5) екскурсії, одноденні походи - Косарище, Костриця, Верховина, Музей музичних ін-струментів Романа Кумлика, урочище Гаджина, відвідання овечої кошари, куштування гу-цульського сиру; практичні заняття на скелі; час занять йогою, масажем, психотренінгами у день по¬ходу – скорочений, і компенсується в інші дні.

Майстри курсу:

Олександр Романенко - Магістр природничих наук Свідомості та Трансперсональ¬ної Психології (Ліверпульський Університет Джона Мурса, Великобританія), Магістр філософії (Києво-Могилянська Академія), сертифікат програми релігієзнавства (Києво-Могилянська Академія); сертифікований спеціаліст з тайського традиційного лікуваль¬ного ма-сажу від Європейської Асоціації Тайського Нуад Борану (масажу), Швейцарія, та з традиційного тайського йога-масажу від школи Саншайн, Тайланд; основні наукові інтер¬еси: психологічний та психотерапевтичний аспекти йоги та медитації; вивчав йогу тайсь¬ких аскетів (рю сі дат тон) в Тайланді, та різні стилі індійської йоги в Індії, має бага¬торічний досвід в йозі та медитації, аюрведичному масажі, проходив практику в ор¬ганізаціях у сфері психічного здо-ров’я у Великобританії.

Дар’я Паламарчук – Бакалавр соціальної роботи та практичної психології (Націо¬нальний педагогічний університет ім. М.Драгоманова, Київ), сертифікований учасник першого ступеню програми „Тренінг тренерів”; 16-річний досвід танцювальних практик (танці народів світу, танцювальна пластика, стретчинг, танцювальні імпровізації тощо), займається медита-тивними і дихальними практиками, поетеса.

Анатолій Стрельбіцький – тренер по туризму, в спортивному туризмі з 1977 року. КМС з фехтування та пішохідного туризму, 1-й розряд з гірського туризму. Неодноразово приймав участь у походах та експедиціях в районах Карпат, Східної Європи, Кавказу, Алтая, Тянь-Шаня, Саян, Камчатки. Читав курс «Виживання в екстремальних умовах». Організатор та керівник турклубу «Подорожник», один з організаторів турклубу «Геліос». Інструктор пішохідного та дитячо-юнацького туризму. http://rostra.com.ua/company/team/strelbickii/

Курс проводитиметься на території туристичної бази "Гірська квітка" у мальовничому с.Бистрець поблизу Верховини, Івано-Франківська область. Проживання: дерев'яні двоповер-хові будинки (розраховані на 16 осіб), усі зручності. Сайт туроператора: rostra.com.ua

Вартість курсу: 4200 грн.
До вартості входить: проживання, 3-разове харчування (зокрема харчування в похо-дах); йогу, курс тайського лікувального масажу, медитації, психологічні тренінги; походи, страхування, послуги гіда-інструктора.
До вартості не входить: харчування в дорозі та в Івано-Франківську.
Додатково сплачується вартість проїзду: 350грн.(поїзд-плацкарт, трансфер).
Максимальна кількість учасників курсу – 12 осіб.

Трансфер:
Потягом з Києва до Івано-Франківська (і в зворотньому напрямку) - 18 серпня. Мікроавтобусом з Івано-Франківська до с. Бистрець (до бази) - 19 серпня. З с. Бистрець до за-лізничного вокзалу в Івано-Франківську - 29 серпня. За бажанням - обід у комфортному ресто-ранчику Івано-Франківська з гарною кухнею (прибл. 70 грн.).

Пepeдoплaтa: дo 31 тpaвня потрібнo внecти пepeдoплaтy в poзміpі 30% від зaгaльнoї вapтocті кypcy та відпочинку для забезпечення Вaшoгo комфортного перебування, та вартість проїзду потягом у двох напрямах – 220 грн. (плацкарт) або 320 грн. (купе).

контактні телефони: (093)952-49-22   (067) 419-46-69    (Дар'я)
e-mail: pomizh.hmar@yahoo.com

жизнь/смерть

~.роЖДЕние.!-

теснота. вокруг и внутри. вне меня. Я. вне себя.
темнота..и боль!..давит..бьёт. страх!..поедает...
куда толкают меня эти огромные сильные руки?
куда тянет меня эта ноющая боль безысходности?..
куда несёт меня этот невысказанный поток эмоций и страдания, потуг и желаний?..
толчок.. сильнее.. сильнее!! /сильнее!!!...
.......
теснота. вокруг и внутри. я /вне/ себя. я /внутри/ кого-то. что-то большое и ужасное ждёт меня там, из-/вне.....
.......
горящие в темноте глаза. - ослеплены тьмой жалости и бодрости. зелёный свет - и вперёд!!.. навстречу возврату.. \\бездна!!
.......
темнота. и боль!.. давит.. бьёт!.. ожидание начала. данность конца и пытка невесомости. - давящей невесомости бессознания и осмысления жажды.. жажды любви и света. любви?.. ах, да... любви молодого свежего корешка.. труха, пыль и вода - рождение дерева.. так мало нужно для счастья..!.
.......
теснота. мно-о-го (!) больше мёртвой хватки нужно мне сейчас в этой приторной горечи рук и сердечных мышц. душа наизнанку... вне меня.. я внутри.. изнутри - распирает меня тупая боль осознанности и неверия в происходящее. ожидание нового?! отнюдь!! забудь... помнишь постоянную бытность иллюзий, в коих мы страдали, как иссохшие губы печалей?.. обворачивались саваном ладоней и стояли, уткнувшись самой душой в бесконечность вечности..
.......
сны.. пробудись же! в конец искуплен мотив жадности и гордыни.. растворись!..
.......
темнота.. пора!.. раскрыта тайна этой поздней страсти.. обернись чайкою несмелой и крикни же быстрей!! громче! громче!! ярче!! зажгись молодою волной! и стань Им!! возродись во власти дня и пыткой насладись! вдохни жизнь в свою пустую грудь и взорвись исступлением!!! кричи! экзальтируй! экстазом воли и свободного томления извивайся в этих могучих руках судьбы!
.......
тихо.. полумогильно.. разлилась по моему телу весёлая струя тягучего тепла и мучительного желания жить.. //обрыв!!..//
.......
вопиющей греховностью судеб я взмыла в небеса многоязычных крепостей и руин.. и не надо мне фолиантов мира, дабы понять сие чудо.. невероятность сияния и захватывающего восхищения - всё это во мне и со мной.. навсегда!!.. многоярусная грязь вековечных распрей и войн - во мне одной.. пустословные обещания и клятвы мёртвыми - всё это там, откуда мы идём и куда возвращаемся. всё это во Мне.. всё там, где любовь восходит к небесам и оттуда рушится на камни логовища падших человеческих душ..
.......
ухожу.. меня ждут.. хлопок - растаяла.. кнутом ударила по телу.. багровые брызги плоти заметались в беспорядочной суматохе дней.. лишь воспоминания.. давят.. темнота.. страх.. поедает..





*~/СмЕрТеНиЕ!!~/*

...смятением душ наших...

Под полуночным покровом тьмы и ярости двигаюсь я в те трясовинные болота Сущности, в коих рассеивается и тонет Вечность. В земляной мерзлоте, в сцеплении скорченных тел просыпается во мне дух иллюзий. Искалеченными руками, исковерканными пальцами, всею своею измученною душой вцепляюсь я в бесконечность покоя. Нетленные запахи воли, свободы и мудрости впитываются в мои седые волосы и опадают прахом мыслей в моей молчаливой голове.

Мысленная тщетность... Тотальное, нерушимое спокойствие перед лицом выбора...

Куда-то внутрь вдруг начинают проваливаться все неоконченные фразы, несбывшиеся мечты, недоцелованные губы и глаза. И где-то из-под сознания прорастает страх. Благоговейный страх перед Знамением. Трепетным шёпотом взываю я к столпотворенным камням и дюнам преисподней. Исповедными мольбами вздыхает моя пустая грудь... И стонет... Стонет вселенской скорбью...

В яви всё желчнее и злостивее воют ветра. Всё кислотнее жжёт солнечная пыль. Всё гуще и удушливее воздух. Снами обволакиваются мои тёмные глазницы, и тихий ручей чьих-то слов уносит меня в город безмолвия. И там, в кропотливом безмятежии лжи, в истоптанных мириадами сердец почивальнях исполнятся мои заветные мечты. Судьбою начертанные стрелки быстро ползут по небесному своду, коловратя мои минуты, сжигая за собой моё нынешнее.

Жду... В земляной мерзлоте, в тесноте дубовых стен отпускаю свою сжатость, скомканность, расправляю изломанные крылья... и дышу... дышу открытым ртом... вливаю в пустую грудь целебную грунтовую рвань... червистыми изгибами расправляю залежалое тело...

Про-ва-ли-ва-юсь!.. Куда-то внутрь вдруг вростаются все мои помыслы и начинания, и растворяются в алчности пламени. Оцени! Мои старания - вдребезги разбиваются о цинкованные двери радушия, разлетаются и больно ранят мои неокрепшие колени. Падаю... В молящей позе пытаюсь научиться жить... Смешно! Представ перед судом - начинать праведничать!

Забудь!

Под полуночным покровом тьмы...

Что это я?.. Прощайте!..

у різні часи...

Пока я – ты…

21 лютого 2010     15:08
 
        «учиться быть собой
        никогда не поздно…»


Увернуться от наказания
Просто как восхищение
Нужны простые слияния
Любви к прегрешениям

Всегда в полусгнивших оковах
Всегда растопыренным сном
Плетусь полусгорблена в слове
Чувствуя себя шутом

Училась не учиться жить
Училась расставаться
И быть собой и вовремя решить
И рассмеяться

Сквозь боль и россыпь яда
Просто как восхищение
Нужны обычные капли
Тепла и возмездия


__________________



Друг

(тобі, мій найкращий друже... дякую за натхнення та ідею)
хочу тебе міцно-міцно обійняти...   і довго-довго не відпускати.... я буду тоді гарно спати... поки не відпускатимеш.... спатиму на колінах в ілюзії   і дивитимусь сни про життя... ти граєшся зі мною, й мені не сумно жити... я буду твоїм веселим клоуном, бо люблю, коли ти смієшся... буду твоєю іграшкою... хоч іграшки часто ламають... але хоч так я буду твоєю... мені здається, що я наче живу... що я живу, лише коли говорю з тобою... а в інші моменти мені здається, що я живу тим часом, коли говорю з тобою... ти солодкий, як мій сон... може це все справді сон...   і ти мій сон... хочу, аби ти мене обійняв... і взяв за руку... хочу знову зазирнути у твої неземні очі... хочу тримати твої долоні у своїх у метро і відчувати, як все вібрує при наближенні потягу... хочу знову йти, сміючись і кружляючи, по набережній Дніпра... хоч раз на півроку знову відчувати те спокійне і тихе щастя – бути поряд... тонути у твоїй безмежній душі, наповнюватися миром і теплом, ніжністю і ласкою до тебе, мій друже... так дивно... доля дає мені шанс... спільний шлях, спільна справа... я і мріяти не могла! а ти ще й боявся моєї незгоди... півроку приготувань, і потім довгі і довгі місяці пліч-о-пліч... разом... ми двоє... я буду спостерігати за твоїм тілом дикої кішки, за бронзовою шкірою, за рельєфними м”язами... буду зазирати у напівзаплющені очі, торкатися щетини на щоках, гладити твоє м”яке густе волосся... буду ловити кожен найменший рух гнучких пальців, кожне слово з твоїх губ, кожен полиск спини... ти проводитимеш заняття з йоги, робитимеш масаж, а я тихенько запалюватиму аромалампи, розставлятиму свічки, нечутно дихатиму і уявлятиму, що ти теж думаєш про мене... а ввечері я сідатиму біля твоїх ніг і писатиму звіт, а ти гладитимеш мене по голові і розповідатимеш про старих мудреців, про Тибет, білий одяг і співатимеш мантри... і називатимеш мене своєю дівчинкою, своїм милим друзякою... а я знову сваритимусь на тебе, буду стервом, бо люблю... і буду ніжно притискати до грудей, сміятися, морщачи носик, читатиму свої кумедні віршики, бо люблю... друже, так хочу, аби ти мене обійняв... хочу огорнутися твоєю ласкою і ніжністю і забути про все на світі... милий мій, найближчий друже... як зробити так, аби наші душі стали однією? притисни мене міцніше! обійми мене з усією довготривалою любов”ю і не відпускай... дай мені спати на колінах у своєї ілюзії... і бачити сон про вічність, у якій ми вдвох разом... дозволь мені бути твоїм другом назавжди... аби навіть коли когось із нас не стане, я завжди пам”ятала твій дотик на своєму волоссі, і щоб навіть на тім світі серце калатало від ніжності до мого доброго друга... і хочу завжди зі стражданням та болем, з насолодою і п”янким щастям відчувати свою владу над тобою, бо ти миттєво перетворюєшся на домашнього вірного пса, коли тебе торкається моє серце... і хочу бути навіки підвладною твоїм рукам, розквітаючи весною у твоїй посмішці... хочу підкорятися твоїм забаганкам, дарувати милі дрібнички і супроводжувати у всьому... хочу допомогти всім твоїм задумам стати реальністю... хочу, аби цей сон тривав завжди... обійми мене, друже, і не відпускай... дай мені ще насолодитися цим спокоєм і миром... цей сон - чудесний, не дай мені прокинутися... гладь моє волосся і цілуй долоні, ти ж знаєш, що моє щастя у цьому... дай мені побути іграшкою у твоєму житті, я хочу бачити твою посмішку... обійми мене... друже...


______________________



твой ад

в двух направлениях ада,
стрелой безнадёжного вызова,
вдаваясь в подробности вечности, -
мечтала быть брошенной в сизости...
на белом мгновении "кажется"
ты, вероятно, не сбудешься.
видишь: мы, будучи птицами,
в выси - бескрылые - мечемся...


_______________________



ТЕБЕ, ДЬЯВОЛЬСКИЙ БОЖЕ!

на зАводях небесных фонарей,
в обнимку с теплодрожью занавесок
рыдала по тебе, забыв усталость,
зарылась в ил - отброшенный довесок...

сама себя не зная, в мир не веря,
тебя познала,- и в ночную глушь
послала сердце, проломляя стены,
неся полнейший бред, роняя чушь...

себя кляла, тебя же проклинала;
прийдя в домА, - бросалась из окна...
шизофреническая пустота - и смайлы...
:-оборванная в простоте струна (---...)

конечный путь, извилистые дюны...
ветрами жуткими разбросана любовь...
тебя уж нет, а всё тебя ищу я,
замаливая сотни лже-грехов.

страданий нет! их выдумали нервы!
спокойствие препОлнит мой ночлег!
я сплю. как мёртвая... но ведь дышу!..
готовлюсь к бегству... бег!.. побег!!..

промчусь как метеором. как цунами.
сломаю всё, что на моём пути!
и ты, мой милый, добрый смертник,
попробуй где-нибудь ещё меня найти!

я растворюсь. снегами и дождями.
прольюсь рекой, устрою водопад.
болотом, лесом, топью, ямой...
ты будешь потерять меня лишь рад!

вина испить не дал ты стерве!
(я - стерва, солнцеликий боже!)
тебе ведь нужно лишь увидеть деву -
и вмиг все помыслы твои на кровь похожи!

так пусть же ночь твоя, как день, вернётся,
и сон твой сгинет в землях тупиков!
исгнившей поступью твоя осанка
ползёт к ногам разгневанных богов!


________________________



Однажды утром, в дождь уставясь...

...Я вышла и обмерла... В груди закопошились капли... Ручьями вырвались наружу столетние залежавшиеся чувства... И как было среди этого праздничного рая, с этой весёлой стрелой вдохновения, - с проседью грустить, не петь о возвышенном?! Озоновый вкус свободы перевоплотился во мне в изумруды торжества и крика...

Я взорвалась!..

....................

...Бегу по лужам... Хлестает в лицо жестокий наездник дождь. Кнут его тяжёл и холоден. Кожа горит и немилосердно напоминает о принадлежности к человечеству. Приходится сбавить темп и дышать. По сердцу пробегают болезненные искры усталости...

..................

...Но кто?!.. Кто?!!.. Кто запретит мне мечтать?!!

.................

Расступитесь! Я жить хочу!!!

25.09.2009. 08:15


______________________


осенний этюд в парке

со мною беда и ты это понял
но что вознамерился сделать?
убить иль умчаться в безвестье? стоном
быть может заделался смело?

и пусть я тщеславна, бесславна и гадка
но я человек и мои чувства сердечны
а боли от жизни я испытала в остатке
мне бы тепла
мне бы поддержки
и сладкого...

и пальто на плечи...


___________________



ранкове осіннє сонце

4.11.2009 р. 21:44

безсонні клавіші роялю
сонета спокою у сні твоїм
лягають тіні по екрану
над-чорні дні на білім тлі
на білім тілі світанковім
зорЯні пасма квітників
гігантські ножиці ранкові
стрижуть і крають сонний спів

огризок сонця ясним світлом
вже випинається з-попід гори
зашиті намистинами і літом
шляхи степів осінньої пори
багрянолице раннє в"яле
ще не прокинувшись і позіхнувши
киває і привітно сяє
проміння днів життя минувших


_______________________



КАВОВА ДУША

над безбережним світлим світом
під пам"яттю очей-зірОк-світил
під безкінечним рядом..людом..дивом!
мене ти так нежданно обігрів..
до блиску мию слІзьми наші душі
чистОти одиноких рук..порожніх дум..
коли з тобою - посміхатись мушу..
в невпинній самотІ - усмішка..струм..
сміливості для дотику знайти не зможу
лиш ненароком поцілунок..
й "до зустрічі"..це все?!
і знов свою дитячу душу розтривожу..
такі бездонні очі! дикий постріл!
у зАтінку затИшної розмови
за ніжним ароматом..кава..розкіш..
свіча невпинно плавить мою долю..
рука..тремтить рука!..тендітні пальці..
яке тепло! проймає до кістОк!
крізь зорі дотягнУсь! чекай! тримайся!
не покидай моїх здивованих думОк...


________________________




ВОСЕНИ... ВЕСНЯНИЙ СОН

між загадковими озерами чудес
зустріла знову я прихистя...
сховалась... зніжилась... з небес
спускалося вже жовте листя...
здіймалась осінь... плакали дощі...
журилися тополі в самотинні...
і сонцесяйні зорі падали в кущі...
оплакували гірко ту... єдину...
а слів твоїх надійна стежка
вказала мені світлу путь...
в новІм житті, в новІм безмежжі -
передранкове "не забудь!"

здіймалась осінь... посивІло небо...
у старості страждало і гнилО...
розрубане грозою чорне древо
злотавим листям відцвіло...
жеврІло поле скИртою безсоння,
тремтів тихенько горизонт...
заплакані прогірклі підвіконня...
іще один нескІнчений мазок...
в відтінках сепії я сню ночами,
з відкритими очима марю... мру...
твоїми ніжними руками
я свою душу огорнУ...

палала осінь! в мерехтінні днів
виблискувала латами, дзвеніла,
гриміла громом, випліскувала гнів...
твої вуста вогнем горіли...
як зараз... у думках - пожежа!
як знов народжуюсь на світ!
для мене вибудувана вежа,
де житиму..без тебе..більше сотні літ...
і знову мУка... безсловесна мУка!!..
до серця притулися звично...
затихни в безвісті розлуки...
я, мабуть, надто романтична?!

стогнала осінь!! у мені конала!!
у передсмертній корчилась агонії!!
...твоїм волоссям бавилась - сміялась...
і плескала в порепані долоні...
бетонні вулиці... безсонні вулиці...
накульгує стара відьмачка геть...
і зморшкувату усмішку ховає,
передчуваючи завчасну смерть...
і слів твоїх непевна стежка
осИпалась словами... о безглуздя!!
вже дотліває жаровиння
спалЕного в вітрах галуззя...

раділа осінь!! танцювала!! п"яна!!
всі виноградники спустошила!!... брудна!!
в калюжах замурована!! порвАна!!
багном позасмальцьована, ряба!!
з тремтячими губами... посинІла...
повигоралі очі плачуть...ні!!
від сорому аж наче потепліла...
аж бісенята в грудях скачуть... стій!!
до крові позбивала пальці,
протерла до дірок старе лахміття,
попід двори благає... зжалься!!
копається в смітті, шука об"їдків...

ЯК осінь реготала - окаянна!!
тремтіли з жаху гори і рови...
вмивалась болем! божевільна! рання!
своє життя нужденне обірвИ!
пошерхлих дум не дай мені торкнутись,
своє проміння тепле простягни...
так гарно...ніжно...обгорнуся...
замерзле серце відігрій, мене впусти!!...
між дивовижними озерами чудес
знайшла себе...своє затишшя...
сховалась...усміхнулась...із небес
спустився янгол, притомившись...

втікала осінь...мчала лісом...
згорала в сутінках прощання...
духмяним світлим первоцвітом
розквітнула земля веснЯна...
в тобі твою блаженну суть
я віднайшла в осінню пору...
холодну листопадну рудь
я відіслала у самотні гори...
...і ти прийшов...розтанув стрімко...рідно...
засяяв оберемками вінків...
весняний день...небесний янгол світла...
повстав з моїх солодких снів...


__________________________



СЛАБІСТЬ ПІСЛЯ...


опалі квіти
дощем збиті
до щему злиті
у кокон звиті
іще пів-крок
пристрасть думок
суть мОроку
внутрішній ворог
радість грішна
гордість торішня
спомин "опісля"
остання пісня
далекий голос
як повний колос
важкий голод
дрижить від холоду
екстазно цілую
і знову сплю я
досі не вірю
і знову сіре
байдужа присутність
ласкава зверхність
здаюсь у рабство
тут твоє щастя
молись на пам"ять
помахаю здАля
весняна радість
слухняна слабість

убий, коханий...кат!...
-шах-і-мат!...



____________________



ДИСТРОФ!


Закрита. Відвернена. Вистраждана.
Неосмислена. Неосяяна. Заздрістю.
Виліплена. Викарбувана. Милістю.
Засторогою. Визначена. Вибита.
Ретроспектована. У запахах. Струплена.
Виважена. На долонях. Розважлива.
Над потоками. Думкою. Люблячою.
На-вік-завжди. Усміхнена. Пострілами.

Ди-стан-ці-йо-ва-на...
попід небом...
твоєю птахою...

Верховіттям. Заштовхана. Спінена.
Змилена. На ніц. Ніхто. Ти.
Піти. Невагомо. Просторами.
Розпростертими. Крилами. Слабістю.
Вабити. Дихати. Екзальтовано.
Екстазами. Вигинатися. Рватися.
Випнутими. Стогонами. Жерти.
Жертвами. Смертними. ДУхами.
Бути. Як завше. Забути.

Ви-білу-ва-ти...
як шкуру...
сміливо ви-смі-я-ти...

Скута. У камені. В вічності.
Ввічливістю. Замулені. Під-повіками.
Твоїми ріками. Гниють. Наручності.
Гвардією. Незручності. СпОмини!..
Хворобливі. Надломлені. Рунами.
Струнами. Твого. Работиння.

Забуттями миттєвостей...
розрубані...
радості...

[вже вдосталь!]



______________________



ВЕСНЯНИЙ РАНОК

над-світанкОве сиве поле
обІйми сонця... маків цвіт...
із бору запах ялинкОвий

осяйно дихає здіймання
сором"язливо червоніє небо
і посилає радісне вітання

жеврІє небо! осідає чЕрню!
і попелом затрушує ланИ
наколює зіркИ на стЕрні

нанизує намисто солов"їне
дзвенить, тремтить повітря... дим
грудьми до зелен-трав"я лине

дивніє світ неначе в сновидінні
росою умивається і сльози ллє
викупується в лагіднім промінні

і я стою посеред цього дива
схлинаюсь трепетним зітханням
любовно-веснянІ мотиви...


_______________________



ЛИШЕ В САДУ

під білою зорею цвіту
твої горіли очі
у зАхваті пробудженого світу
ароматами співали ночі

так пестили моє волосся
твої ласкаві пальці
пташине пристрасне голОсся
у моє серце вп"ялось

мої стривожені долоні
в твоїх купались поцілунках
чарівний запашний вогонь
топив нас ніжно так... так сумно...

серед безсонного комАства
ми насміхалися із клятв
застиг у здивуванні сад
у зАхваті весь світ закляк

і так непевно перший простріл
мої ламав хребти
невтомно руйнував мій простір
дбайливо вималюваний ти

на полотні над-сніжних фарб
така ажурна порожнеча
обІйми... сутінкОвий карб
вбиває в душу зморшки втечі

на світлих пасмах - веселкОві іскри
перед-надірвані чуття
твоя блаженна сповідь... ігри...
моя надхруснула стіна

розніжена любов"ю
бринить струна